У сповіді Гумберта Гумберта Лоліта – хибна німфетка, «безсмертний демон в образі маленької дівчинки». Крістоф Тізон повстає проти цього визначення. Уявляючи, що Лоліта веде щоденник, як і багато дівчат-підлітків тих років, він розповідає нам історію голосом самої Долорес-Лоліти, оголюючи почуття дитини, які знає не з чуток, бо сам зазнавав у дитинстві насильства. Роман удостоєний премії Prix du Style. Зізнаюся у своїй непробачній вині: я написав щоденник вигаданого персонажа. Мовчання цієї паперової героїні зворушило мене, нагадало мені моє дитинство, теж вкрадене дорослим, - каже Крістоф Тізон. – Я раптово почув голос Лоліти і нарешті розшифрував її версію американської поїздки». Містить нецензурну лайку