Батько Павло був свідком пограбування та знищення рідної землі, затоплення цілого краю. Пройшовши крізь табори та заслання, він повернувся на мологську землю, і до нього стали відбуватися багатолюдні паломництва, йшли за благословенням ченці та миряни, зверталися за порадою, як до великого старця. Саме таким, мудрим і люблячим, постане він перед читачами цих спогадів. "Дивна річ: у стародавній ярославській глибинці, на незатопленому острівці мологських земель замикається розірваний зв'язок часів і зберігається в нетлінній чистоті скарб старовинного православ'я. І саме життя архімандрита Павла немов переплітається - не зрозумієш, де кінчається реальність і починається переказ".