Щоб осягнути загальну трагічну суть російських реформ, цілком достатньо придивитися хоча б до однієї приватної російської долі. «Євдокія Федорівна, перша дружина царя Петра, прозваного Великим, безсумнівно, була найнещаснішою государею свого часу. Навіть у найглибшій старовині знайдеться мало прикладів такої нещасної долі», так напише про героїн нової моєї книги Франц Вільбуа, француз на службі російського царя. Нелюбов Петра до колишньої Росії і визначила ставлення до дружини, вся трагедія якої в тому, що довелося їй опинитися на зламі крутого російського часу. Тим часом цариця Євдокія виконала свою історичну місію. Петра одружували поспішно та рано. Так диктували потреби політики. Йому, одруженому, вже не потрібна ставала жодна опіка. Разом із Євдокією Петру вручалася можливість боротися за владу, а перед Росією відкривалися невідомі історичні перспективи. Євдокія була приводом великої ломки, що починалася. Цей подвиг цариці Євдокії Федорівни нащадки не оцінили…