У книзі розглядається процес формування літератури як культурного інституту в Західній Європі в XIX столітті та розкривається взаємозв'язок двох, на перший погляд, далеких один від одного явищ культурного життя: «століття буржуа» та «століття літератури». У фокусі дослідження — постать буржуазного читача, який виявився парадоксально причетним і до ринково-обмінних, і до естетичних практик свого часу. Особлива увага в книзі приділяється типу літературної уяви, що культивується в буржуазному середовищі: вона передбачала здатність зацікавленого читача брати участь у літературному експерименті з формою, вступати у творчий діалог з автором і таким чином породжувати в акті читання свого роду нову соціальність. Методами соціологічної поетики аналізуються і по-новому інтерпретуються тексти класичних поетів — У.Вордсворта, Е.А.По, Ш.Бодлера, У.Уітмена і романістів — О. деБальзака, Г.Мелвілла, Г.Флобера, Дж. — у яких реалізувався ідеал вільної, публічно-приватної комунікації та егалітарної співпраці читача та автора.