«У мовчанні» – це розповідь, головний герой якої мовчить протягом майже всього тексту. Чи не єдине його заняття - вслухання в гул моря, в якому розкриваються світ і початки мови. Але мовчання раптово проявляється як насичена емоціями область думки, а гранично нейтральний, «білий» стиль поступово перетворюється на біографічні спогади. Або, вірніше, неможливість ясно згадати матір, дитинство, навіть відносно недавні події. Повість доповнюють кілька прозових мініатюр, які також досліджують взаємини між мовою та безмовністю, дитинством і старістю, філософією та художньою літературою.