У другій половині ХІХ ст. в Російській імперії відбувалися масштабні політичні та соціально-економічні трансформації, спричинені поразкою в Кримській війні, підготовкою до скасування та самою скасуванням кріпосного права. Наявність в імперії озброєних підданих – козаків, які мали особливий соціальний, правовий і військовий статус, надало своєї специфіки так званим Великим реформам. Військове міністерство, під безпосереднім керівництвом якого перебували козацькі частини та іррегулярні формування, розробило програму реформ у козацьких військах, що передбачає створення особливих адміністративно-юридичних норм для регулювання станово-правового становища козацтва для того, щоб змінити «природу» козацтва і направити , то хоча б якусь їхню частину шляхом поступового звільнення від становості. Перші кроки на шляху до «громадянства» були зроблені владою та козацтвом наприкінці 1850-х – на початку 1860-х років. Саме в цей час проявляються основні актори козацької політики, відбувається обговорення актуальних питань розвитку козацтва та козацьких територій у чиновному середовищі та у публічній сфері, виробляється конкретний план перетворень у козацьких військах із цивільним ухилом та ін. У форматі PDF A4 збережено видавничий макет. >