П'єр Гійота пише «Книгу» з 1977 по 1979. У цей час він занурюється в глибоку психологічну кризу, описану пізніше в романі «Кома (2006). Якщо в попередньому романі Гійота «Проституція» (1975) зберігаються проблиски нормативної літературної мови, то він остаточно витісняється фонетичною фіксацією людської мови. Центральна тема «Книги» – проституція – більше не прив'язується до місця та часу, а пронизує собою всі континенти та епохи. Гійота вводить тілесні реакції в саму структуру мови, де трансформації піддається все: лексика, синтаксис, граматика, пунктуація, відмінювання дієслів. Літературний досвід Гійота близький до творчості Антонена Арто, який мріяв про те, щоб поетична мова була «чимось середнім між жестом і думкою», «мовою, зображеною до її словесного оформлення».

Остови, клени, уламки , шкури, гілки, щелепи, дзьоби, хлисті, очі, луска, серця людські, вуха, яйця зародків, колеса, номади, тканини, сірка, багаття, списи, ідоли, таблички заповіту, ганчірки з оргій, очі очі ягнячі, очі дитячі, очі козячі, очі вчителі, очі оленя, очі школяра, очі п'влина, очі пед'раста, очі п'нтери, очі копта, очі сови, свинячі очі пр'ститутські