Опинитися в дев'яностих роках, які називають хтось «лихими», хтось «святими» - вже не найлегше випробування. А якщо врахувати те, що від своїх спогадів лише жалюгідні уривки, що допомагають, але не дають повної картини? Ось це справді серйозно. Добре ще хоч голова на плечах, руки звикли тримати зброю, а рішучості вистачає на те, щоб не плисти за течією, самому прокладаючи собі шлях. Кримінал старої та нової формації, залишки радянської системи та представники нової влади, однаково чужі через свої... своєрідні моральні якості. Що ж, Всеволод на прізвисько Італієць, тобі залишається лише стати «дикою картою», що руйнує чужі розклади. Іншого вибору немає… принаймні, якщо хочеш зберегти себе.