Творчість Франсуа Війона, поета середньовічної Франції, зайняла міцне місце у світовій літературі. Воно подолало не лише час, а й завоювало серця читачів різного віку та соціальних груп, бо сам поет говорив і мовою королів, і злодійським жаргоном, і мовою вулиці, і мовою суддівських гачкотворів. Звивист був життєвий шлях Війона, не раз приводив він його до шибениці, так що лише диво чи король могли врятувати поета від неминучої смерті. Поет, який говорив про Любов і Смерть, Війон водив знайомство і з сильними світу цього, і з волоцюгами і дівками - у шинках. Він намагався влаштуватися на службу при дворі Карла Орлеанського і здійснив зухвале пограбування Наваррського колежу. Йому було властиве бажання досягти успіху — і він не приймав фальшів і удавання, таких необхідних для успіху серед послужливих придворних. Але бідність, навіть злидні не позбавляли його радощів життя. А лукава усмішка Війона надає глибокого філософського змісту його віршам. Книга Жана Фав'є, відомого історика-медієвіста та письменника, захоплююче оповідає про повсякденне життя Франції середини XV століття, поєднуючи жвавість викладу з чудовим володінням матеріалом.