У своїй роботі найбільший американський макроісторик Вільям Макніл (1917–2016) запропонував принципово нову інтерпретацію світової історії, в центрі якої величезний вплив епідемічних захворювань на людські суспільства. Політичні, економічні, демографічні, екологічні, культурні та психологічні аспекти взаємодії між людьми і інфекціями Макніл простежує починаючи з дописьменної історії, роблячи особливий акцент на таких подіях, як Антонінова чума в Римській імперії, Чорна чума в Європі XIV століття, епідемії холери XIX століття, а також докладно зупиняючись на маловідомих західному читачеві епідеміях в Китаї. Завдяки масштабу матеріалу та новизні теоретичного підходу «Епідемії та народи», вперше опублікована у 1976 році, одразу стали інтелектуальним бестселером. Увага до роботи в момент її першого видання забезпечили й тривожні прогнози автора. У 1970-х роках багато вчених і медиків схилялися до думки, що великі епідемії минулого вдалося перемогти, проте Макніл попереджав, що нові зустрічі зі смертельними інфекціями неминучі, оскільки людина залишається біологічною істотою. Надалі цей прогноз неодноразово підтвердився — від стрімкого поширення СНІДу, починаючи з 1980-х років, до нинішньої глобальної пандемії коронавірусу.