Крістоф Віллібальд Глюк (1714–1787) — один із геніїв, які визначили шляхи розвитку музичного мистецтва другої половини XVIII століття. Сучасники вважали, що він здійснив революцію у музиці. Глюківська реформа оперного жанру була започаткована зворушливою історією кохання — «Орфей та Евридика» (1762) і завершена грізною та пристрасною трагедією «Іфігенія в Тавриді» (1779). Але шлях до реформи був довгим і тернистим: у молодості Глюк служив у князівських капелах, працював у кочуючих антрепризах, писав музику для свят віденського двору. Його творчістю захоплювалися імператори та князі, філософи та поети, світські пані та вчені-енциклопедисти. Книга професора Московської консерваторії Лариси Кириліної розповідає про те, як син лісника з глухого баварського села, неухильно дотримуючись свого покликання, підкорив Італію, Австрію та Францію, а наприкінці життя став кумиром усієї освіченої Європи.