Пізня творчість Перова зазвичай характеризується як період пошуків, у яких художник, зазвичай, зазнає невдачі. Тим часом зараз, коли прокреслено весь шлях розвитку живопису в другій половині XIX століття, стає очевидним, що Перов мав дивовижну інтуїцію або просто розум людини, яка вміє передбачити, обчислити або, як зараз прийнято говорити, змоделювати на рівні сюжетної програми найбільш перспективні, цікаві в художньому відношенні, що не повторюють «пройденого» творчі завдання. Його «невдачі» чітко означають віхи на шляху, яким справді рухався живопис 1870 - 1890-х років. Так, Христос у Гефсиманському саду - передбачення пізніх картин Ге, Плач Ярославни та ескізи Снігуроньки - композицій Віктора Васнєцова.