«… Книга ця мною давно задумана. Задум книги мені видається своєрідним. Книги, написані про себе, дуже егоцентричні. У літературі „спогадів“ це часто дратує. Автор згадує про інших людей та події та говорить найбільше про себе. Є кілька типів книг, написаних про себе та своє життя. <…> Моя книга не належить до жодного з цих типів. Я ніколи не писав щоденника. Я не збираюся публічно каятися. Я не хочу писати спогадів про події життя моєї епохи, не така моя головна мета. Це не буде і автобіографією у звичайному розумінні слова, що розповідає про моє життя в хронологічному порядку. Якщо це і буде автобіографією, то філософською автобіографією, історією духу і самосвідомості. …»