Мері Стюарт (1916–2014) ще в юні роки дала зарок присвятити своє життя літературі. І фортуна стала на її бік. Перший роман («Мадам, ви говоритимете?») припав до душі читачам, і майже кожен новий твір англійської письменниці ставав бестселером. Але справжній успіх прийшов до неї в 1970-і роки, коли побачила світ трилогія про чарівника Мерліна і короля Артура («Кришталевий грот», «Порожні пагорби», «Останнє чари»), що поєднала в собі історію і фантастику і згодом переросла (додалися романи «Недобрий день» та «Принц і паломниця»). Сама письменниця своє завдання визначає просто: «Якщо голос переказів такий наполегливий, якщо мотиви так живучи і відроджуються знову і знову, значить у них міститься реальне зерно, навіть у найфантастичніших історіях, які нашарувалися навколо серцевини убогих фактів Артурового існування. Захоплююче заняття – осмислювати ці часом дикі та нелогічні сюжети, надавати їм характер більш менш зв'язкових і правдоподібних розповідей про людські вчинки та світ уяви».