Після трагічної події, що залишила в неї глибокий шрам не тільки в душі, а й на обличчі, Сейдж почала цуратися людей. Вночі вона випікає хліб, а вдень спить. Якось вона знайомиться з Джозефом Вебером, літнім шкільним учителем, і зближується з ним, незважаючи на різницю у віці. Сейдж здається, що життя нарешті дало їй шанс на лікування. Проте все змінюється того дня, коли Джозеф довірливо повідомляє про своє минуле. Виявляється, ця добра, уважна і сором'язлива людина була офіцером СС в Освенцимі, в'язнею якого свого часу була бабуся Сейдж, яка розповіла онуці про пережиті в концтаборі жахіття. І ось тепер Джозеф, який багато років страждає від усвідомлення провини в скоєних ним злочинах, хоче померти і просить Сейдж пробачити його від імені всіх убитих у таборі євреїв і допомогти йому піти з життя. Але чи дає минуле право вбивати?