Книга присвячена дослідженню системи намісницьких титулів, що склалася в Росії в той період, коли посада намісника як представника влади великого князя на місцях була скасована і намісництво набуло принципово нового значення. У роботі показано зв'язок системи намісницьких титулів з іншими, подібними до неї системами, що регулювали соціально-службове становище представників вищого російського суспільства (з чинами, посадами, місцевим статусом та ін.) Автор аналізує правила функціонування титульно-намісницької системи в періоди панування місництва та в епоху становлення службових принципів абсолютистської держави.