Вона запізнилася на останній автобус і повільно брела узбіччям пустельного шосе. Смеркало. Помаранчевий диск сонця вже давно пішов за обрій, але виснажлива денна спека не збиралася поступатися місцем нічній прохолоді. Над далекими пагорбами примарними химерами застигли високі хмари, дивні химерні нагромадження. Хмари наче ховали в собі щось. Вона відчувала це. Мов хтось дуже великий спостерігав за нею і всім цим світом звідти - з високого неба. Вона відчувала себе маленькою піщинкою. Повіє вітер і віднесе цю піщинку в неозорі дали.