Книга присвячена виявленню специфіки реалізму, представленого в аналітичній філософії XX ст. Проблема реалізму досліджується у контексті онтологічного підходу, що ґрунтується на аналізі структури мови, за допомогою якої ми говоримо про реальність. Простежується еволюція уявлень провідних аналітичних філософів (Б. Рассела, Л. Вітгенштейна, Р. Карнапа, У. В. О. Куайна, П. Страсона, Д. Девідсона та ін) про зв'язок між мовою і реальністю, аналізуються та .  Дамміта і X. Патнема про природу аналітичного реалізму. Вона може бути корисною як студентам, які вивчають сучасну філософію, так і фахівцям, які працюють у галузі дослідження ключових онтологічних та метафізичних проблем сучасної філософської думки.