Ці оповідання родом з російської прози, уважної та співчутливої до «зайвих» та «маленьких» людей. Автор своєю тонкою та чіткою оптикою висвічує ті незначні складки та повороти повсякденного життя, які завдяки обдаруванню Вулицької стають і різкими, і дивовижними, і часом жахливими, а найчастіше – символічними. І завжди неймовірно цікавими. «Перші стають останніми, а останні мають дари, не призначені для переможців, – жебрак радіє тарілці супу, а багатий страждає, не знаючи, кому залишити заповіт… І в усьому цьому багато мудрості, іронії та їжі для роздумів» . Містить нецензурну лайку!