Нова книга Людмили Улицької — автобіографічна проза та есеїстика — писалася-збиралася загалом двадцять років, паралельно із «Сонечкою», «Казусом Кукоцького», «Даніелем Штайном…», «Зеленим наметом». Тим цікавіше побачити, як зі «сміття життя» виплавляється література і як він стає для автора «священним», і вже неможливо викинути нічого — ні осколки та черепки минулого, ні думки, досвід, знання, здогади, набуття, втрати. безстрашна у своїй відвертості та довірливості. Улицька вперше пускає читача у свій світ, вступає з ним у діалог не лише за допомогою художніх образів, а прямо і довірливо — віч-на-віч.