Нова книга відомого дослідника слов'янського язичництва М. Серякова присвячена культу сонця у наших далеких предків і, певною мірою, є продовженням його праці «Дажбог — прабатько слов'ян». У слов'ян сонце було одним з основних об'єктів поклоніння. Напередодні хрещення в пантеоні Володимира 980 р. древні літописи фіксують навіть двох солярних божеств — Хорса і Дажбога, які посідають друге і третє місце після верховного громовержця Перуна. На думку багатьох дослідників, Хоре був запозичений слов'янами у їхніх південних іраномовних сусідів і є прикладом релігійного скіфського впливу на вірування наших далеких предків. Дажбог, згідно з «Словом про похід Ігорів», був предком або тільки російських князів, або всього російського народу. , будучи се духовним стрижнем.