Справжнє видання є перекладом хроніки курдської поетеси та історика першої половини XIX ст. Мах Шараф-ханум Курдистані, більш відомої під літературним псевдонімом Мастуре (перс, «захована», «цнотлива»). Книга написана перською мовою і називається Таріх-і Ардалан — «Історія Арделана». Твір присвячено історії порівняно невеликої, але вкрай цікавої області Східного Курдистану і династії курдських емірів, що правила там. Однак значна частина курдських областей фактично користувалася незалежністю, визнаючи то шахську, то султанську владу, а часом не визнаючи ні тієї, ні іншої навіть номінально. Ірано-турецьке суперництво в Курдистані, регулярно повторювані спроби встановити реальну владу над курдами в XIX столітті набули особливої гостроти, що призвело до зростання національної самосвідомості. Центрами етнічної консолідації виступали емірати Арделан, Бабан, Рувандуз, Хаккарі, Бахдинан, Бохтан, і там спалахує низку великих повстань. У Курдистані до цього часу в політичне та економічне суперництво, крім Туреччини та Ірану, включилися розвинені європейські держави. Спільними зусиллями зацікавлених сторін повстання було розгромлено, і до першого десятиліття другої половини ХІХ ст. курдські емірати припинили своє існування.