«Додди померли. Вже двадцять років вони лежали під порослими зеленою муравою могилами цвинтаря Кіттері. Міські жителі неодноразово ще згадували їх добрим словом. Хазяїн пивної, де Давид мав звичай викурювати люльку тютюну, постійно жалкував за ним, а містер Кітті, покоївка містер Додд, - до її гарної фігури так йшли сукні її пані, - була позитивно невтішна. Панове Гардін були в Америці. Ребі страждав аристократичною хворобою - подагрою; містрісс Ребі була дуже релігійна. Одним словом, ми сказали…»