1641 рік. Чотири роки минуло з того часу, як козаки захопили турецьку фортецю Азов, що перекриває вихід з Дону в море. Тим часом турецький султан зібрав війська і, відправляючи їх до Азова, наказав, щоб відбили фортецю за всяку ціну. Але й козаки в Азові мають намір стояти до кінця — хоч проти всієї Туреччини! Навіть якщо ворожі гармати обернуть фортецю в руїни. Навіть якщо тисячі добрих хлопців поляжуть у цій битві. Дуже довго турки та союзні їм татари розоряли південноруську землю. Занадто багато людей зарізано або відведено в неволю, а у невільників життя гірше, ніж у худоби. Час поквитатися! І цей вчинок козаків увійде до історії як знамените «Азовське сидіння».