У кубанській станиці Курській на одному із зборів козачого кола начальник автоколони бурового підприємства Микита Єгорович Жук зголосився стати Отаманом, і не формальним, а справжнім. Станичники, які втомилися від засилля п'яниць, наркоманів, хуліганів, загального безладдя в рідному селищі і не сподіваючись на владу, одноголосно обрали нового Отамана. Вони добре знали діяльний характер спадкового козака і не помилилися — разом із такими ж небайдужими людьми, як і він сам, Жук почав наводити лад у Курській. Про всі перипетії козацького самоврядування, відродження добрих традицій та становлення громадянської самосвідомості у станиці розповідає автор роману «Отаман» Сергій Мільшин — кореспондент корпоративної газети ТОВ «Газпром буріння» «Буровик Газпрому», член Спілки письменників Росії. Він багато років збирав матеріал під час службових відряджень у філію компанії «Краснодар буріння», зустрічався із прототипами своїх героїв. Роман — результат його пошуків та роздумів. Можливо, для когось він стане керівництвом до дії. Поведінка людини перед смертю — вічна тема світової та російської літератури. Своїм розумінням трагічної колізії автор як воїн-афганець ділиться з читачами в оповіданні «Герої». Її побутовий, дещо «приземлений» розвиток простежується і в оповіданні «Сашкини лелеки».

Автор дякує ТОВ «Газпром буріння» та його Генеральному директору А. Г. Росинському за допомогу у виданні цієї книги. «Дякую за допомога у створенні книги Сергія Вікторовича Тимошина, на початку 2000-х років Отамана станиці Темиргоєвської Краснодарського краю, начальника штабу Темиргоєвської сотні Віктора Івановича Усанова, а також інших козаків станиці, образи яких ви знайдете на сторінках роману «Отаман». Сергій МІЛЬ >