Тамара Володимирівна Солоневич працювала в органах зовнішньої торгівлі, і її основним знаряддям виробництва було знання іноземних мов. Це давало їй надію вирватися за кордон більш менш легальним шляхом. В результаті вона змогла у 1928 році отримати роботу перекладачки та стенографістки у берлінському відділенні радянського торгпредства. У 1931 році Солоневич повернулася до СРСР, пізніше її відрядили до Комісії зовнішніх зносин для супроводу делегацій. Далі її життя перетворилося на трилер: фіктивне розлучення з чоловіком, заміжжя з іноземцем. Весь цей час вона працювала перекладачкою з австралійською, американською, французькою делегаціями. 1932–1933 роки пройшли у клопотах про отримання візи на виїзд із Радянського Союзу. Їй це вдалося, вона поїхала знову до Берліна. Тим часом чоловік та син зробили невдалу спробу втечі за кордон. Нарешті 1934 року сім'я возз'єдналася у Берліні. Влітку 1936 року Солоневичі переїхали до Софії та почали видавати газету «Голос Росії».