З Євгена Гришковця (нар. 1967) починається нова драма, незважаючи на те, що він різко відокремлює себе від цієї течії. Але саме його моновистави, насамперед «Як я з'їв собаку», створили нову естетичну конвенцію — новий тип відносин між драматургом та актором, між театром та глядачем, між автором та мовою. Іншими словами, нову інтонацію. Підкреслено скромна і ненав'язлива інтонація безпосереднього спілкування з глядачем, що звучить у монологах Гришковця, позбавленого акторської пози та акторської дикції, на очах підбираючого слова до того, що він намагається висловити, виявилася тією сенсацією, яка принесла йому, автору, постановнику та виконавцю професійне визнання та фантастичний масовий успіх.