Кампанія біля Соломонових островів показала, що стратегічну ініціативу в Тихоокеанській війні Японією втрачено. До середини 1942 р. збройні сили країни Вранішнього сонця, створені ціною перенапруги мілітаризованої економіки, домінували у протиборстві з противником, хоч і потужним економічно, але не готовим до війни. Надії японців на перемогу у цій ситуації могли бути пов'язані лише з підривом факторів, вітальних для військових зусиль ворога.