Це, звісно, казка. І написав її Стас Сходів років із десять тому, коли наша армія була, як він висловився, «не у формі». То чи варто її друкувати зараз, коли справи армійські йдуть краще? Звичайно, варто було – хоча б тому, що казка брехня та в ній натяк, добрим молодцям урок. А натяків та уроків у «Рядовому Горилі» повно, причому автор зовсім не соромиться зубоскелити з приводу найгостріших тем. Солдати в нього відмовляються виконувати «військовий обов'язок нестатутних відносин», армійські друзі Горили приїжджають відвідати його на ракетній установці «Град» (нічого не нагадує із зовсім свіжої історії?), «лілові повстанці» беруть Горилу в заручники, а американський генерал-миротворець пояснює, що у його країні «не можна забирати у громадян свободу на запуск ракети». Загалом, посміхаєшся. Так-так, у прямому значенні цього слова – все це дійсно дуже смішно, і все це дійсно варто висміювати.