Нові збори творів Генріха Сапгіра – спроба не просто зібрати разом більшу частину написаного чудовим російським поетом і прозаїком другої половини ХХ століття, а й створити певний інтегральний образ цього унікального (навіть для даного періоду нашої словесності) універсального літератора. Він не тільки з рівним задоволенням писав для дорослих і для дітей, а й ніби втілював у слові ларіонівсько-гончарівську концепцію «всечоства»: з'єднання всіх відомих до цього ідей, манер і технік сучасного письма, одночасно радикально авангардних і гранично вкорінених у найглибшій національній національній традиції та ведучого постійний провокативний діалог з нею. До першого тому зборів «Голосу» увійшли різножанрові твори Генріха Сапгіра, об'єднані ідеєю діалогу – з поетами-попередниками та сучасниками, із соціальними мовними моделями та метафізичними силами. Сапгір виступає як співрозмовник-опонент, як транслятор чужих мов, як художник-дослідник людського (і нелюдського) багатоголосся.