Співвідношення поетичних достоїнств Старого Завіту з моральним змістом визначає його цінність як літературної пам'ятки. Зв'язок найдавніших біблійних оповідей із сучасністю дозволяє краще усвідомити досвід людського буття. Висунення племінного Бога на роль універсального Вседержителя сприяло формуванню уявлень про групову винятковість одного етносу та його чільну роль над усіма іншими. Узурпація права говорити за все людство вустами представників однієї його частини загрожує найсерйознішими наслідками. Етичне засудження психологічного аспекту подібної елітарності визначило сенс виразу «Краще за всіх». Іронічне чи саркастичний виклад характеризує ставлення автора до окремих місць першоджерела.