Подолано двадцятирічний рубіж, залишилася позаду половина третього курсу. Все йде за накатаною: навчання, робота, розвиток надздібностей. Все добре, все — у повній відповідності до встановлених собі пріоритетів. Тільки ось ти живеш не у вакуумі, а у соціуму свої закони, і співпраця з іншими структурами може стати як трампліном у світле майбутнє, так і каменем на шиї, здатним стягнути на саме дно. Але сумніви недоречні — цим шляхом доведеться пройти до самого кінця. Справа вже не в якихось принципах та пріоритетах, просто… інакше не можна.