Її волосся пахне медом і запашними травами. Польові квіти схиляють перед нею голівки, а нічні тумани шепочуть свої таємниці. М'яким килимом стелиться мохи під її ногами, а очі її, кольору болотяної ряски, бачать те, що непомітно іншим. Лісові дерева обіймають її руками-гілками, оберігаючи від зла. У цьому лісі, що починається відразу за її хатою, їй знайомі всі таємні стежки та галявини. Вона ведунья. Її звуть Зоря. І цей дар перейшов їй від бабусі на ім'я Іля…