Усі мешканці магічної Женеви оцінювачі рано чи пізно стають колекціонерами. Коли нам до рук потрапляють витвори мистецтва, наповнені енергією Творіння, бажання мати їх стає практично непереборним. Що вже казати про речі, у яких зародилися енергетичні сутності. Не думав я, що колись стану чахнути над чимось, наче Кощій над златом, але експонати моєї міні-колекції придбали для мене якусь сакральну цінність. Особливо це стосується Білого шипа – чарівної палички, здобутої у відносно чесному бою. На жаль, мріючи про перспективи, що відкриває володіння унікальним артефактом, я забув, що ельфи вважають Шип своєю реліквією. І начебто варто було б вчинити розумно і віддати надто токсичний актив, але ось у чому заковика — вухасті вирішили, що неодмінною умовою передачі палички є моя загибель у ритуальному поєдинку. А ось на це я, з цілком зрозумілих причин, не згоден.