Щоб оцінити «СМЕРТЬ В ОСЛО» як англомовний читач, слід зазначити, що книга була вперше опублікована (норвезькою мовою) у 2006 році, написана та діялася навесні 2005 року. Тільки зараз (грудень 2009) вона доступна в англомовній версії. У ті часи 11 вересня було набагато ближчим і більш сирим спогадом, ніж зараз, і СМЕРТЬ В ОСЛО відбувається в контексті міжнародних і особистих відносин, які не встановилися до нової норми після того жахливого жорстокості. Гелен Бентлі нещодавно була обрана першою жінкою-президентом Сполучених Штатів, випередивши Джорджа Буша. Заклопотана внутрішньою стабільністю, Бентлі не здійснювала жодного державного візиту за кордон з моменту своєї інавгурації до початку цього роману. Вона вирішила відвідати Норвегію, найбезпечнішу країну в світі з точки зору його дефіциту терористичних атак і внутрішньої стабільності. Загадковим є те, що Бентлі подорожує дуже легко, відмовляючись дозволити своєму чоловікові та дочці-підлітку супроводжувати її, і дозволяючи лише мінімум з точки зору власної безпеки. Вона раптово зникає зі свого готельного номера в першу ніч свого візиту, під час підготовки до національного святкування середини літа в Норвегії. Інша частина книги розповідає про наслідки цієї шокуючої події. Автор головним чином цікавиться поглядом на Сполучені Штати у зв’язку з рештою світу, зокрема реакцією країни на звірства 11 вересня з точки зору раптового прийняття закону про скасування багатьох громадянських свобод, оскільки влада намагається відстежувати та контролювати будь-яка можлива атака зсередини. Після Хелен Bentley зникає, норвезька поліція та служби безпеки розпочинають негайне та вичерпне розслідування, незабаром знаходячи свідків, які бачили президента, який подорожував у машині (як не дивно, у дуже широкій подорожі по країні) та залучаючи злочинців для допиту. Хоча прогрес у цьому сенсі дуже швидкий, ці підказки нікуди не ведуть, і влада залишилася в повному невіданні про місцезнаходження президента, а також про те, як і чому її викрали. У той же час самі американці швидко нагромаджуються в Норвегії відмахнувшись від пропозицій поділитися розслідуванням і створити власну систему від свого посольства. Уоррена Скіффорда, якого ми знаємо з попередніх романів за репутацією якогось старшого «привида» в США, викликають, оскільки він стає спеціальний радник президента, а також є її другом – одним із вузького кола, який допоміг їй бути обраним. Щойно він прибуває, Уоррен просить, щоб Йоганна Вік, його колишня учениця, була зв’язковим між розслідуваннями США та Норвегії. Йоганна не тільки відмовляється від цього прохання через їхню минулу історію, але коли Уоррен натомість просить Адама Стубо, чоловіка Йоганни та високопоставленого поліцейського, взяти на себе цю роль (безсумнівно, сподіваючись, що Адам обговорить цю справу з Йоганною та передасть її ідеї), Йоганна каже Адаму, що вона та їхня маленька дочка покинуть його, якщо він погодиться. У Адама немає іншого вибору, як прийняти вказівку свого боса супроводжувати Воррена. Як тільки він це робить, Йоганна забирає свою дитину та йде до єдиної людини, яка, як вона знає, візьме її до себе та не буде розпитувати. Її рішення приносить їй право у центрі подій у найнеймовірнішому (малоймовірному) значенні, і її майстерність профайлера стає вирішальною в полюванні на зниклу жінку. «СМЕРТЬ В ОСЛО» — це книга, яку мені важко оцінити. З одного боку, це надзвичайно добре і змусило мене завзято дочитати до кінця. Він дуже сильний у своєму аналізі міжнародної політичної сцени та мотивів і способу дії злочинців. Я зазвичай не люблю ці "хто викрав президента?" трилери, але цей, безперечно, кращий, частково через впевненість автора в побудові сценарію в усіх його розрізнених сценах, які повільно з’єднуються, а частково через привабливий характер Гелен Бентлі та спогади про її кампанію та політичні маневри. Однак сюжет є іншим неймовірно слабкий. Не кажучи про спойлери, вся книга залежить від двох величезних збігів: куди йде президент після її зникнення; і близькість Адама до розслідування. Крім того, надто багато загадок, які створює автор, просто залишаються, навіть не без відповіді, а просто ігноруються. Характер Уоррена є загадкою: ми знаємо, що він зробив щось невимовне з Йоганною в минулому, але не що. Зараз він, мабуть, близький друг президента – він насправді подвійний агент? Він працює з ФБР чи проти нього? Чому він хоче працювати з Адамом, а потім ігнорує його, регулярно зникаючи? І, загалом, чому, очевидно, дуже переконливий брифінговий документ про найімовірніше джерело погроз президенту ігнорується владою, навіть хоча це в файлі? І чому людина, яка стоїть за вбивством, яка одержимо планує багато років і має нескінченні надійні засоби захисту від різних аспектів планів, так легковажно ставиться до того, як має бути поширена важлива остання інформація? (Хоча ця частина сюжету включає чудовий ескіз персонажа вдівця та його дочок.) І чому президент подорожував із мінімальною охороною, не допускаючи порад? Ці та багато інших питань залишаються вирішеними – крім того, привид Венке Бенке (див. ОСТАТОЧНЕ ВБИВСТВО) ширяє над романом – ще не розроблений. Дії президента дуже важко (у моєму випадку неможливо) зрозуміти як до, так і після її зникнення – надто багато залишається непоясненим. І хоча ми отримуємо одноразовий шматок життєво необхідного інформацію про те, чому Йоганна так ненавидить Воррена, більшість деталей не діляться з читачами. Багато в чому «СМЕРТЬ В ОСЛО» — це щільний, переконливий і читабельний трилер із хорошими героями (зокрема Адама та Йоганни), але в інших він здається неймовірно недбалим – що незрозуміло для мене, оскільки я (не найталановитіший з людей) можу придумати кілька способів, якими деякі більш неправдоподібні елементи сюжету можна було б зробити більш автентичними, і, зокрема, це не так Важко уявити, як останню частину головоломки можна було б зробити більш надійною з боку поганих хлопців, враховуючи їхнє попереднє ретельне планування. Загалом, я збентежений тим, чому деякі частини цієї чудово перекладеної книги такі гарні, тоді як інші мають випадково незакінчений вигляд їх, змушуючи читача відчувати себе трохи ошуканим, хоча саме читання таке захоплююче. Смерть в Осло щойно опублікувала рецензію Карен Мік з Euro Crime.