Він художник. Його дружину звуть Стелла. Їй завжди здається, що на його малюнках не вистачає білого, не вистачає світла. А він вважає, що навпаки треба додати чорного.

У листопаді він отримує замовлення — проілюструвати «антологію страху»: 15 чорно-білих малюнків із віньєтками. «Цього разу домінанта буде чорною»,— каже він і вирушає працювати. Але вдома нічого не виходить: надто багато світла, не рятують задернуті штори та вимкнене світло. І тоді Стелла пропонує чоловікові поїхати на віллу її тітки, попрацювати у мебльованій мансарді. І він їде — малювати темряву.