У монографії на основі документів державних архівів Республіки Татарстан та федеральних архівів, спогадів, матеріалів друку, опублікованих джерел розглядається соціально-демографічна характеристика сільського населення Республіки Татарстан наприкінці 1930-х – середині 1940-х рр. У центрі уваги авторів особливості житлово-побутових умов, рівень життя довоєнного та військового села, стан здоров'я, зміна суспільно-політичної, ідеологічної орієнтації сільських мешканців, роль та місце релігії у житті сільської спільноти. Дослідження розраховане на фахівців-істориків, викладачів вищої та середньої школи, аспірантів та студентів гуманітарних факультетів, а також читачів, які цікавляться проблемами вітчизняної історії та історії Татарстану радянського періоду.