У 1969 році в журналі «Журналіст» було опубліковано пасквіль якогось Івана Краснобрижого на збірку-«перекрутку» братів Стругацьких. Декілька людей спробували відгукнутися на публікацію цього пасквілю. Серед них був і Самуїл Лур'є. 24 березня 1969 Борис Натанович писав братові: «На Краснобрижого тут Сашко (так звали Самуїла Ароновича друзі і близькі) Лур'є написав блискучий фейлетон. Я читав і іржав, як дурень. Але куди його влаштувати — невідомо. У „Неві“ головний сказав: незручно, адже ми друкуємо Стругацьких. У „Зірці“: незручно, до нас приїхав кореспондент „Журналіста“, про нас писатиме. Сашко зв'язався зі знайомим із ЛітГаз, той сказав: надсилай, я покажу головному, але навряд чи; чи то зараз час, щоб сперечатися з „Журналістом“. Загалом, невдовзі я тобі цей фейлетон перешлю, а ти спробуй ще використати Дімкині зв'язки в Комсомолці (чим чорт не жартує! Все-таки Молгв — їхнє видавництво) та І. Соловйову в Літ. Росії». Цей фейлетон Лур'є не був опублікований. 2013 року ми (представники групи дослідників творчості Стругацьких «Людени») звернулися до Самуїла Ароновича з проханням знайти цей текст. Він його знайшов, авторизував та передав нам. На згадку про чудову людину публікуємо цей текст.