Родовідний героя корінням сягає світ шаманських переказів Південної Америки і Китаю, при цьому уважний читач легко виявить фамільну схожість Гріффіта з Лукасом Кортасара, Крабом Шевійяра або Паломаром Кальвіно. Інтонація викликає в пам'яті іскрометні діалоги Беккета або мову шалених даосів та чань-буддистів. Саме собою звернення до жанру короткої щільної прози, яку, якби не потужний поетичний заряд, можна було б назвати зборами анекдотів, вказує на знайомство автора з традицією європейського мінімалізму, представленою сьогодні в Росії перекладами Франсіса Понжа, Жан-Марі Сіданера та Жан- Філіпа Туссена. Перевернувши сторінку, читач повертає заново скельце калейдоскопа: світи цієї книги неповторні та нескінченно різноманітні. Вони можуть бути похмурими, часом болісно дивними. Одне залишається незмінним: у кожному з них присутній ностальгічний образ, примарний подих або сонячний зайчик, щось таке, що робить цю книгу щасливою, хоч і ризикованою, пригодою.