Книга В. Проскуріної спростовує розхожі уявлення про те, що в Росії другої половини XVIII століття звернення до образів і сюжетів класичної давнини лише затемнювало зміст культурної та політичної реальності, було формальною даниною запізнілому класицизму. Автор досліджує, як давні міфи переосмислювалися та використовувалися в епоху Катерини II для утвердження та зміцнення Імперії та її ідеології.