Здавалося б, гра в «дочки-матері» — це суто дитяче, солодке спогад далекого дитинства, коли маленькі дівчатка, повчаючи своїх ляльок, намагаються відчути себе хоч трохи старше. Назву «Дочки-матері» обрав для своєї п'єси Олександр Мардань, хоча її героїні давно вже не маленькі дівчатка. Тоді що, чи хтось змушує їх вести цю дивну гру? Обставини? Немилосердний ляльковод? А може, це просто розіграш і жарт? Ця вистава — сучасна та відверта історія двох жінок, між якими, на перший погляд, немає і не може бути нічого спільного. Тим не менш, поєднує їх не тільки випадок і одна на двох, а точніше, на трьох, гра, а й нестримне бажання бути щасливими та жити вільним та повноцінним життям. А ще — дивовижне почуття гумору, яке не залишає героїнь навіть у найскладніших ситуаціях, недарма ж автором п'єси є одесит.