Катастрофу 1941 року досі намагаються пояснити, а то й виправдати «раптовістю ворожого удару» та перевагою супротивника в силах та засобах. Але якщо на Західному та Північно-Західному напрямах це було справді так, то на південному фланзі поразки наших військ немає жодних виправдань. Оскільки головний удар Вермахту очікувався саме на півдні, тут були зосереджені основні сили Червоної Армії, яка мала переважну чисельну перевагу, особливо у бронетехніці та авіації. Ворог перейшов до активних дій проти Південного фронту лише 2 липня, тож ні про яку «раптовість» не може бути й мови. Дві третини ворожого угрупування, що настає тут, становили румунські частини, які поступалися німецьким за всіма статтями. Проте війська Південного фронту були відкинуті від кордону на сотні кілометрів — до Дніпра та Одеси. НОВА книга від автора бестселерів «1941: Пропущений удар. Чому Червону Армію застали зненацька? і «Агонія 1941. Криваві дороги відступу» не лише докладно, день за днем, відновлює хід бойових дій Південного фронту, а й відповідає на найболючіші та «незручні» питання: чому Червона Армія поступалася ворогові навіть там, де у німців не було жодного. танкових і моторизованих дивізій, ні пікіруючих бомбардувальників, ні панування повітря, ні переваги першого удару; чому «непереможна та легендарна» виявилася не в змозі зупинити не те що Вермахт, а навіть румунських союзників Гітлера та «начисто» програла літню кампанію 1941 року? Адже якщо є «чисті перемоги», бувають і «чисті поразки» — непробачні, невиправдані, без «поважних причин» та «пом'якшуючих обставин». І крах Південного фронту саме такий випадок.