Монографія присвячена історії взаємодії Османської імперії з правителями Бухари, Коканда, Хіви та Кашгару протягом XVI – початку XX ст. Дослідження засноване на матеріалах турецьких та російських архівів та рукописів середньоазіатських та османських істориків. Виявлені документи дозволяють пролити світло історію взаємовідносин Османської імперії та Центрально-Азіатських ханств у першій половині XVI – початку XX ст. Це дозволяє суттєво доповнити уявлення про роль Османської імперії в історії міжнародних зв'язків держав Центральної Азії. Дослідження документальних джерел з цієї теми зберігає певну актуальність й у сучасної Росії, що у середньоазіатських ханствах, після приєднання їх до Російської імперії, співіснували і розвивалися одночасно східна і російська традиція державності та державного будівництва. Синтез цих традицій і згодом не втрачав свого значення політичної історії Центральної Азії, як у роки революційних перетворень, і після розпаду СРСР. Видання розраховане на фахівців-сходознавців, учнів ВНЗ та читачів, які цікавляться міжнародними зв'язками держав Центральної Азії.