В одній зі своїх бесід із Борисом Натановичем Стругацьким я запитав, як він ставиться до письменника Геннадія Прашкевича. БНС відповіла мені так: «З ким порівняти Геннадія Прашкевича? Нема з ким. Я б ризикнув додати: з часів Івана Антоновича Єфремова — ні з ким. Іноді здається, що він знає все,— і може також усе. Історичний роман у найкращих традиціях Тинянова чи Чапигіна? Може. Доведено. Антиутопію найсучаснішого кольору та стилю? Будь ласка. Цілком етнографічний етюд про дивне життя-буття північних людей — легко, на одному подиху і хоч зараз для Параджанова. Палеонтологічні якісь нариси? Без проблем! Фантастичний детектив? Заради Бога! Різноманітний, багатознаючий, багатоталановитий, багатодосвідчений — з ким можна порівняти його сьогодні? Нема з ким! І не треба порівнювати, порожнє це заняття,— треба просто читати його й перечитувати». зробити подарунок нашому великому (адже він під два метри на зріст) другу. І написали до ювілею Мартовича дивну книгу, кожну главу якої присвячено певному періоду життя цього чудового письменника. Починаються глави з моїх розмов із Геннадієм Прашкевичем, а закінчуються вільними коментарями Олександра Єтоєва. Володимир ЛАРІОНОВ