Травень 1916-го... Минулого літа ворог ціною неймовірних зусиль було зупинено. І весь цей час метушливо рив свої щурські нори, перетворюючи їх потім на бетоновані кулеметні та гарматні доти, бліндажі та каземати, по-тевтонськи пишномовно називаючи свої твори «Долинами смерті», «Могилами росіян»… Кажуть, від Балтики до Чорного моря можна було пройти пішки, не вилазячи з окопів ... І зараз ожив, відігрівся на весняному сонечку, чекаючи, коли російські солдати знову підуть в атаку, плутаючись в спіралях Бруно і повисаючи на колючому дроті закривавленими шматками м'яса під вогнем куляметів. у Російській Імператорській армії існує 1-й окремий Нарочанський батальйон, яким командує капітан Гуров. І воює цей батальйон так, як вважає за потрібне, а не так, як чекають від нього германці. А це означає, що клич "Вперед, на захід!" змусить їх тремтіти ще в Першу світову…