Одинадцять чарівних, делікатних зарисовок дипломатичного життя на службі у корони. Після десятиліть, проведених, представляючи Британію по всьому світу, Антробус заслужив повну сорочку медалей і право проводити вечір у своєму лондонському клубі, розмірковуючи про старі часи. Пам’ять у нього довга, і кожне старе збентеження все ще мучить — хоч яке смішне воно. Інцидент із югославським поїздом-привидом, наприклад, досі змушує його стискати кулаки від страху. Коли він говорить про сера Клауда Полк-Моубрея, він намагається стишити голос, щоб американець не почув. І його шлунок так і не оговтався після інциденту зі смаженим прапором. Виходячи з власного досвіду роботи Лоуренса Даррелла в дипломатичному корпусі, різке спостереження Антробуса почерпнуто з дивної та жартівливої правди. Небагато таких, хто має краще відчуття місця, ніж Даррел, і ще менше людей, які мають такий розум.