Як скатертина, вишита у селищі Кадом, опинилася на столі англійської королеви? За що Мічуріна виключили із пронської гімназії? Чому поміщик із Єлатьми вирішив відлетіти на Місяць і чим це закінчилося? Продовжуючи художнє дослідження російської глибинки, розпочате в книзі «Недруковані пряники», Михайло Бару пише нові дотепні нариси про не найвідоміші міста та селища – Сергач, Скопине, Михайлове, Заволзьку, Шацьку та інших, створюючи свій власний Лицьовий літописний звід, свою Цар книгу про російську провінцію. За скромним повітовим фасадом цих містечок часто ховаються не лише чарівність місцевого колориту, а й сліди великої історії: долі цих поселень, як і їхніх жителів, виявляються багатими на драматичні події, а зміни епох, війни та інші національні трагедії прожили тут не менш інтенсивно. , ніж у столицях Крізь ці розповіді про маленькі та дуже маленькі міста, як крізь скельця в калейдоскопі, відкривається візерунок нашої спільної історичної долі. Михайло Бару – поет, прозаїк, перекладач, інженер-хімік, автор книги «Недруковані пряники», що вийшла у видавництві «НЛО».