Любити нашу батьківщину по-справжньому, при цьому проживаючи в самій її середині (щоб не сказати — глибині),— справа непроста, якось написала Галина Юзефович про автора, чию книгу ви тримаєте зараз у руках. І з кожним роком і з кожною виданою книгою ця думка стає дедалі вірнішою і сумнішою? спеціальності, люблячи хімію, та й не надто довіряючи письменству як ремеслу, здатному прогодувати у наших пенатах. Якщо про Клода Моне можна сказати, що він пише світло, про Михайла Бару можна сказати, що він пише – тишу. У всякому разі, коли читаєш його мініатюри, білий шум, що супроводжує тебе все життя, глухне прямо на ходу, починаєш дихати глибше і наче занурюєшся в легку і теплу ковдру. Дача, село, грубка — і рецепт горобини, літній вечір у місті, спеціальні музейні старенькі — і тут же розповідь про те, що було б, одружися Олександр Сергійович на Ганні Миколаївні… Подорож, яку можна розпочати будь-якої хвилини і з будь-якого місця.