Його доньці виповнилося шість років, коли вона зліпила свою першу фігурку з глини. Терранс довго крутив її в руках, але так і не зрозумів, що чи хтось це. Каттері тоді сказала: "слон". Він не зрозумів і перепитав: «хто?» Потім були інші фігурки та інші слова. «Сааг – це не птах, тато, це рептилія. Хочеш, я намалюю тобі Землю? Ні, не бруд під ногами, тату, а іншу планету!» Терранс слухав дочку і все всередині нього кам'яніло, покривалося інеєм, наче він заблукав між двома точками порталу. Він не міг говорити про це. Надія та страх, мучили його, як ломота в кістках при наближенні грози.