«Ще три години тому під Греноблем ми фотографувалися на тлі казкових пейзажів, прикрашених змійками гірськолижних витягів над лисинами гірських схилів. Романтичні види альпійських гір, знайомі по десятках фільмів, вискакували з-за кожного повороту, сонце танцювало на гостроверхих черепичних дахах модернових шале, виблискувало в кольорових вітражах придорожніх таверн і ресторанчиків і грало з нами в хованки, пірнаючи під ажурні мости. Все було затишно, обжито, цивілізовано, асфальтовано, розмічено дорожніми знаками і попереджувально вистелено мостами, тунелями, сітчастими огорожами від каменів і крутими глухими кутами. Але за Шамбері, якраз коли скінчилася автострада, а дорога, звузившись до однорядної «козячої стежки», заспівала в розрідженому від висоти повітрі, саме тут все й почалося!..»